“Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе” (Олесь Гончар);
“Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду справжня людина” (В. Сухомлинський);
“Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь” (Т. Шевченко);
“О мово вкраїнська! Хто любить ії , той любить мою Україну!”( В.Сосюра);
“Добру науку приймай, хоч її від простого чуєш; злої ж на ум не бери, хоч би й святий говорив” (Іван Франко);
” Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її”( В.Симоненко);
“Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити” (Г. Сковорода);
“Не жди ніколи слушної пори – твоя мовчанка може стать ганьбою!” (Д. Павличко);
“Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні” ( Г. Сковорода);
“Ти могутня, рідна мово! Мово – пісня колискова, мово – матері уста” (Іван Багряний);
“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав! Я б землю покинув і в небо злітав” (Михайло Петренко);
“Все ж російський язик, зіпсутий навмання, це ще не українська мова!” (Євген Плужник);
“Все гине – слава не поляже” (Тарас Шевченко);
” Діла добрих оновлюються – діла злих гинуть”( Тарас Шевченко);
“Поезія жити не може на смітнику, а без неї життя злочин” (М. Коцюбинський);
“Хай юність догорить – ми віддані життю і нам воздасться в славі” ( Василь Стус);
“При щирості між людьми при глибокій і міцній симпатії, ніякий риск не страшний”( Леся Українка);
“Мужність не дається напрокат”(Ліна Костенко);
“Ми смертні. Та знайте: народ не вмира”(Б. Олійник);
” Я додам вам раду щиру: і при щасті майте міру”( Леонід Глібов);
” Якщо ти за все життя не посадив жодного дерева – плати за чисте повітря” ( О. Довженко);
” Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву”(П. Тичина);
“Ліпше вмерти біжучи, ніж жити гниючи”( Іван Багряний);
“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” (Іван Франко);
